Чи знаєш, мила, як це воно – жити?
Чи знаєш, Сонце, як це – існувати?
Чи знаєш, люба, як воно – любити?
Мабуть же ні, не знаєш, як – кохати.
Без серця тіло, дух – без розуміння:
Приречені невинні на страждання;
Страшний володар зовсім без сумління,
Ім’я володарю просте – чуже кохання.
Розбите серце – непорушний вождь на троні;
І Сонце сіло; озирнешся – всюди тіні.
Як пастух у горах сам на перегоні,
Виганяю геть думки свої осінні.
Осінь пройде, і зима настане,
Змерзнуть в лід останні почуття,
Серце лиш боліть не перестане,
Бо ніколи нам не прийде забуття.



http://postfactum.pl.ua/creative/?paged=4

• 
• 
•